Журналісти обрали фото: Дениса Шмигаля – прем'єр-міністра, Олега Татарова – заступника очільника Офісу Президента, Андрія Єрмака – очільника ОП й Олени Фіданян – керівниці департаменту освіти Київської міської державної адміністрації. А також – фото президента Володимира Зеленського.

Опитані визнали, що мало поінформовані й про посади, й про осіб, які їх обіймають. У всіх причини різні. Деякі українці вважають – у політиці не роблять акцент на сегмент населення молодшого віку.

Політики прагнуть бути впізнаваними

Зберігають бажання бути помітними і політичні лідери, виняток – затоплені негативом, яких суспільство радше не хотіло б знати. А от чиновники – ховаються у кабінетах.

"Для чиновника впізнаваність може бути небезпечна, тому що чим більше людей будуть знати, що "з цим питанням треба звертатися саме до цього чиновника" – (більше – 24 канал) претензій та звернень. Чим менше висовуєшся – тим легше живеться", – сказав соціальний психолог Ілля Бачурін.

Наскільки українські політики впізнавані серед громадян: відео

Люди й самі раді жити у так званій бульбашці, вірячи у "політичний міф" всемогутнього лідера чи інституції на кшталт Ради нацбезпеки та оборони, яка ухвалює ефективні і яскраві рішення, але водночас використовує не властиві органу функції.

Політична грамотність – обмежена

Не завжди і громадяни рвуться в бій за свої права, навіть коли мовиться про відремонтовані школи, лікарні й дороги – звертаються не до відповідального чиновника, а до відомого.

"У нас політична грамотність насправді обмежена самими політиками. Вони могли продукувати більше контенту, аби люди знали, читали і більше впливали, але чи потрібно це політикам? Ні. Чи хочуть вони, щоб люди їх контролювали? Ні", – пояснив політолог Микола Давидюк.

Не знати своїх посадовців цілком нормальне явище для тихої Швейцарії, зазначили експерти, але не для української демократії, яка розвивається.

За сценарієм України – потрібно знати владу, кожного виконавця. Якраз скеровувати позитивні моменти, якщо він робить гарні реформи, або негативні, якщо ця людина краде чи обманює,
– сказав Микола Давидюк.

Політична пасивність громадян веде до цементування наболілих проблем й популізму від політиків та чиновників. Адже останні починають продукувати популізм задля рейтингу, а не реформи. Єдиного рецепта боротьби немає.

Проте соціальний психолог Ілля Бачурін зазначив, що поступово усвідомлене громадянське суспільство шукає для себе інструменти щодо того, як позбутися популізму.

Наразі громадяни – безпосередні учасники всіх сфер життя своєї громади. Згідно з Конституцією, право обирати і вирішувати – за народом. Важливо не нехтувати і обов'язком контролювати тих, кому делегували владу.