Ukraine

Там плавно вмираєш, але тіло має йти за мозком. І ти живеш! Історія львів’ян, які підкорили Еверест

На найвищій вершині світу вже побували 30 українців. Першим львів’янином, який підкорив Еверест, у 2018 році став Роман Городечний. А зовсім нещодавно після 50-денної експедиції додому повернувся і другий львів’янин, який піднявся на Джомолунгму,  – Ігор Яськевич.

Про те, з яким труднощами довелось зіткнутися львів’янам на шляху до найвищої вершини світу, яких правил потрібно дотримуватись на висоті, та як гори зміцнюють шлюб читайте у матеріалі NTA. Також вони заанонсували ймовірну спільну експедицію в Антарктиду.

Усе почалося з мрії потрапити в Непал

Ігор Яськевич: Це не була мрія. Еверест – це був для мене той майданчик, який дозволив себе випробувати. Я не колекціонер вершин, я хотів зрозуміти свої межі. Я не професійний спортсмен, але люблю екстремальні варіанти. Хотів знати, де моя межа. Плавав, бігав, велосипед, кроси в горах на 60 кілометрів. Захотілося спробувати щось таке об’єднавче, де можна було б комплексно зрозуміти, наскільки і до чого готовий. Але почалося з мрії потрапити в Непал. Не було питання Еверест чи не Еверест. Пізніше якось Монблан, тоді Кіліманджаро, Арарат. Тоді я зрозумів, що готовий фізично, психологічно і морально до Евересту. Я мав бути на Алясці, Аконкагуа, але тоді почався локдаун. Це не була мрія дитинства, просто Еверест дав можливість найбільше себе випробувати.

Я плаваю з шести років, але воно не дає адреналіну

Я плаваю з шести років. І плавав донедавна навіть, бо є членом клубу ветеранського плавання «Євро-Львів». Я їздив на чемпіонати світу, чемпіонати Європи, по Україні. Але плавання не дає адреналіну, тому почав доповнювати плавання дайвінгом. Про це я мріяв дуже давно, але це така коштовна штука.  Два роки тому я пірнув в Дахабі 60 метрів в блакитну діру, яку ще називають «кладовище дайверів». Там треба пропірнути арку з коралом, і я відчув що мене такі штуки заводять. Хоча воно погано на сім’ю вплинуло. Дружина сказала, що я не думаю про неї, про дітей, а тільки про свої розваги.

Спортом займався 3-4 години на день, коли готувався до Евересту

Пізніше, коли вже до гір готувався, то я долучив біг, зал, а коли почався локдаун, то сів на ровер. Тиждень у мене такий: десь через день зал, басейн, субота – крос, неділя – велосипед. І так було останні пів року до Евересту. До Монблану та Кіліманджаро я трішки простіше готувався, а до Евересту у мене кожного дня було до 3-4 годин спорту.

Роман Городечний до Ігоря Яськевича: Погодься, що набагато легше тренуватись, коли ти розумієш ціль. Думаю тебе це також чекає: зараз мені вже вибудувати таку систему тренувань важче. Я в голові чітко мав галочку: неважливо, чи зустріч, чи робота, у тебе є тренування і ти на нього йдеш.

У мене було дуже специфічне сходження на Еверест

Ігор Яськевич: знаєте, тут і ціль, і розуміння: якщо ти не допрацюєш зараз, то там (на Евересті) це може закінчитись трагічно. Тому це теж був стимул. Тренер казав, що треба хоча б ще 20-30 % до твого ресурсу. Зараз розумію, що у мене ресурс був на 200%. У мене було дуже специфічне, не схоже на інші, сходження. Я був здивований, що я таке пройшов і пройшов бездоганно. Після повернення додому, через два дні, пішов до тренера подякувати.

Роман Городечний до Ігоря Яськевича: Я скажу тобі нюанс ще один: ти добре витримуєш висоту. Якби в тебе не було все добре з акліматизацією чи з висотою, то ніяка «фізуха» би не допомогла.

Ігор Яськевич: Це все в комплексі. Питання, чи вистачить мені «фізухи» не було, а було питання, чи я вклинюся в погоду, і щоб я не потрапив у чергу. Це були два ключові питання. Інших питань в мене не виникало.

На висоті 8500 Ігор зрозумів, що у кисневих балонах замало кисню, тому альпіністу довелось спускатись вниз. Відтак, найважчим відрізком шляху до вершини була…

 Ігор Ясекевич: …дорога вниз. Вона була важка не фізично, а психологічно. Команда пішла на вершину. Я бачу вершину і розумію, що вже міг на ній бути. Найскладнішим психологічно було повернення з відмітки 8500 вниз. І не розуміння, а що буде далі. Тобто я розумів, що мені зірвали трирічну мрію, зірвали двомісячну експедицію. Я собі в голові крутив, що я зараз повернуся і скажу: мені, будь-ласка, нові балони і нових шерпів. Але могло бути різне. Могло не бути балонів, або шерпи могли бути втомлені і ніхто б не пішов. Я йшов вниз з ідеєю, що повернуся. Я зійшов вниз на 7900 у штурмовий табір. По радіостанції набрав до влас­ника непальської компанії, яка нас супроводжувала, і кажу: «Ви розумієте, які ви мені проблеми створили. Треба чотири балони і два шерпи». Десь через годину все було.

Роман Городечний: Ігорю не дали кисневого балону нормального, а в мене замерзла маска.

Ігор Яськевич: У мене також замерзла маска на сходинці Гілларі. Ноги ватні і я думаю: хоч би не втратити свідомість. Я почав молитися. Я так йшов, поки шерпи не побачили, що мене почало гойдати. Вони зірвали мені маску, в мене у рюкзаку була резервна.

Роман Городечний: От ти кажеш про такий стан, коли ти починаєш плисти, картинка починає розмиватися. Я уявляв, що йду у Стрийському парку, уявляв, як беру за руку свою дружину. Поки ти можеш чітко сформувати думки, то ще все добре.

В людини включається апатія до життя

Роман Городечний: Для мене фізично і морально найважчим момент був, коли ми на висоті 8600, на спуску вже з вершини, вирішили з Дімою допомогти спуститись китайцю, який замерзав. Тобто ти і так вже на спуску йдеш розгублений після того, що у мене маска не працювала нормально. А тут і ще тягнути його, і мотивувати його, пояснювати йому, що треба вижити. Він був готовий померти. В людини вже апатія до життя включилась. Цей період – від 8600 до 7900 – був найважчий. Я вважаю, що Ігор показав мегакрутий лайфхак, як дійти до 8500, спуститись і знов піднятись. Ви не представляєте, наскільки морально давить ця атмосфера підйому в темну ніч, холод.

Страх смерті і думка повернутися назад

Роман Городечний: Такі питання завжди в голові крутяться. І це нормально. Головне – в цей момент не розтектися, а зібрати себе. У нас була команда і людей п’ять здалися саме через те, що ці думки перемогли. Як тільки ти їх підпускаєш глибше і вони починають набирати силу, то це перший негативний момент. У нас був француз, який фізично був сильніший від мене. Він роками готувався, але він себе настільки морально загнав, що після другого етапу сказав, що у нього снігова сліпота починається. Він евакуювався з другого етапу.

Ігор Яськевич: До речі, у мене також був випадок, коли я вже повернувся з вершини і в другому таборі очікував, щоб закінчились снігопади. У нас в цьому таборі також була команда. Я вже рухався вниз з вершини, а вони готувалися наверх. Був італієць, який зранку встав і каже: «я вирішив, що я йду вниз, тому що я цього року для себе Евересту не бачу». Це був пройдений шлях, двомісячна акліматизація.

Боротьба з самим собою – це найважче

Роман Городечний: Я знаю один такий приклад і дуже пишаюся, що знайомий з цими хлопцями – італійські та іспанські льотчики. Чоловік за 200 метрів до вершини розвернувся через те, що його колега почав замерзати, у нього почали відмерзати пальці. Він мені сказав внизу вже у Катманду: «Я не готовий ризикувати здоров’ям свого колеги заради амбіції». Це дуже важке рішення після того, що ти там пережив.

Ігор Яськевич: Якщо чесно, то кажуть, що ти там плавно вмираєш.

Залізне правило, якого потрібно дотримуватись у горах

 Ігор Яськевич: Не вступати в компроміси з собою. Мозок має бути лідером. Ось там ціль – тіло має йти за мозком. Також командна дисципліна. Якщо є лідер, якому ти довірився, то потрібна сліпа довіра лідеру. Все інше треба робити внизу. Не підпускати сірі думки.

Альпінізм і бізнес в чомусь дуже подібні

 Роман Городечний: Якщо ти обрав правильну команду, правильно підготувався морально і фізично, правильно підібрав шерпів і погоду, то шанс загинути – мінімальний. Так само і в бізнесі. Команда – це все.

Найкрасивіші вершини України і світу

Роман Городечний: Мені найбільше подобається Шпиці. Говерла вже стала таким мастхевом. Я не був на Говерлі до Евересту. Мені прийшлось піднятись. Мені дуже подобається Монблан, Ама-Даблам. Також я фанатію за К2. Дуже хочу туди потрапити.

Ігор Яськевич: Говерла. А в світі мені Кіліманджаро сподобалась. Там дуже красиво, перші зони тропічні, бо на Монблані ти йдеш в режимі снігова вершина і все. У мене не було багато вершин. Ми не професійні альпіністи. Ми випробовували себе, напевно трішки такі мазохісти.

Після Евересту – на К2 та в Антарктиду

Роман Городечний: В мене вже давно є нова ціль – це, однозначно, К2. У нас зараз є група людей, яка планує йти. Ми мали йти влітку 2020 року, але почався локдаун. Також мені дуже хочеться в Антарктиду.

Ігор Яськевич: Якщо Роман говорить про Антарктиду, то це і може бути спільна експедиція. На К2 я точно не піду. Команді, з якою я провів 50 днів, підіймаючись на Еверест, запропонував в Антарктиду. Вона не є складна, але це теж випробовування холодом. Невідомо, чи Еверест жорстокіший. У мене в голові Антарктида і дружині простіше пояснити.

 Як гори зміцнюють шлюб

Роман Городечний: Я свою дружину на Кіліманджаро завів. Це дуже цікавий досвід, бо ти якщо йдеш сам, то відповідаєш за себе і підготовлену команду. А коли ти йдеш з рідною людиною, яка ніколи не була в таких випробуваннях, то це дуже цікавий досвід. Я рекомендую усім, хто більше 10 років у шлюбі.

Поради людям, які планують піднятись на Еверест

Роман Городечний: Готуватись. Чітко поставити пріоритет, що ти повинен мінімум пів року мати два тренування на день, правильне харчування, ніяких стресів, ніякого алкоголю, сигарет, нічого, що заважає витривалості твого організму. Ігор правий, 80% твого успіху формується тут. Не економити на спорядженні.

Ігор Яськевич: Увесь успіх тут формується. Фізичний стан тут формується. Але ще людина має чітко розуміти, чому йде на вершину. Якщо це не впевнено, то мозок домовиться з тілом і скаже: «йдем додому». Якщо людина не займалась спортом і не бачить цілеспрямованого бачення фінішу, то буде складно. Має бути спортивна заточка, це випробовування.

Валерія Рабінович

Фото: Валерія Рабінович, сторінки у фейсбуці Романа Городечного та Ігоря Яськевича

Оцініть новину

Клас!

0

Я це люблю

0

Ха-ха

0

Сумно

0

Злість

0

Обіймашки

0

Шооо?

0

Football news:

Donnarumma's salary at PSG is 7 million euros a year, not 12. Milan offered him 8 million euros
Benfica is the favorite in the fight for Diego Costa. The player wants 3 million euros a year and bonuses
Man City could have overestimated the income from the sponsor in the 2011/12 season. This is a violation of the FFP
Gianluigi Buffon: Ahead of the 2022 World Cup. I dream, but Mancini is unlikely to call me
In England, it is possible that only vaccinated fans will be allowed to attend the Premier League matches from October
Kanye West attended the Atlanta - Columbus MLS match. He was wearing a red suit and a mask
Ronaldo will return to Turin today. Soon he will talk to Allegri about a role at Juventus