Де була та точка, чому конфлікт в партії "Голос" не вщухає та хто загалом винен у цьому – в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу розповів депутат від партії "Голос" Андрій Осадчук. 

Про вихід Притули з "Голосу"

Чи написав таки Притула заяву і чи підписали її?

Я вернувся з офісу півтори години тому (11 червня – 24 канал), у нас було чергове засідання політради – нема заяви.

Заяви ще не було?

Так. При тому що зрозуміло, що це є процедура, яка відома, я думаю, Сергію й усім, хто уважно читає статут.

Ви не питали у Сергія, не дзвонили йому?

У мене з ним якогось близького контакту немає. Я з ним спілкувався трохи на парламентських виборах, звичайно, коли була київська кампанія – у жовтні минулого (2020 – 24 канал) року. А так я особисто ніколи з ним і до цього не був знайомий, тому контакту у мене особливо немає.

Притула пішов, хай поки що тільки у фейсбуці, але це така репутаційна втрата для "Голосу" після втрати Вакарчука. На скільки це може вплинути на рейтинг партії, беручи до уваги те, що він і так не надто великий?

Давайте розберемося з цим питанням. По-перше, я хочу почати з цитати Сергія про цінності, бо це важливо. Хочу нагадати, що "Голос" започатковувався Святославом Івановичем, якого я насправді дуже ціную. Він дуже мудра і насправді системна людина. Започатковувався ("Голос" – 24 канал), як загальноукраїнська ліберальна партія, спрямована на людей, які здатні самостійно заробити, здатні самостійно реалізувати себе. Партія, яка прагне європейських стандартів життя, верховенства права, НАТО, як єдиної системи безпеки для України, перемоги України у війні з Росією. Нічого з цього за 2 роки існування "Голосу" не змінилося, абсолютно, ні на один грам. Ми абсолютно системно працюємо в цій системі координат.

Єдине, що, можливо, трохи змінилось, про що, напевно, я вам перший скажу, щоб наша програма була трохи цікавішою, ніж інші ефіри. Якщо ви пам'ятаєте, коли "Голос" переміг на парламентських виборах, а це перемога, бо я вважаю, що будь-яка партія, яка заходить у парламент – вона перемогла. Ми досить стримано, а місцями й толерантно ставились до партії "Слуга народу" і Володимира Зеленського, це правда, бо тоді було не зовсім заведено критикувати політиків, які набрали 73% голосів – це надрезультат. І "Голос", на відміну від деяких інших фракцій, не оголошував про опозиційність. Я, до речі, вважаю, що це була б напевно наша помилка.

Притула прокоментував вихід з "Голосу" та анонсував нову політсилу: дивіться відео

Про зміни в "Голосі"

Але партія також була нова і ви не знали, як далеко вони підуть.

Це правильно, але менше з тим, це була реальність, у якій "Голос" існував перші пів року. Як ви пам'ятаєте, нас потім сильно критикували за те, що нас погано чути і так далі. І тільки після всіх пертурбацій зі зміною керівництва, відходу Святослава Івановича від справ – у липні, якщо я не помиляюсь, минулого (2020 – 24 канал) року, "Голос" оголосив про свою опозиційність до політиків, внутрішньо і зовнішньо, Зеленського, до опозиційного ставлення до партії "Слуга народу". І власне з того часу ми, напевно, тільки по наростаючій безжально критикуємо їх. І це дуже легко простежити. Якщо порівнювати "Голос" і наше ставлення до провладної коаліції зразка серпня 2019 року і червня 2021 року, то дійсно, ми змінилися.

Якихось інших ідеологічних чи ціннісних змін в партії я, чесно кажучи, не спостерігаю, бо насправді їх немає. З іншого боку, команда досить швидко зібралася у травні – червні 2019 року, це яскраві, дорослі люди з дуже різним досвідом, які здебільшого не знали одне одного. 

осадчук
Андрій Осадчук / Фото 24 каналу

Тобто ви не "притерлися" до того, як зайшли?

Я знав особисто добре тільки Олега Макарова, з яким я 25 років тому працював у фірмі "Василь Кісіль і Партнери". Я трохи знав Ярослава Юрчишина, бо ми з ним перетинались на курсах Стенфордського університету. Інших я нікого не знав. Так само й інші, всі ми були абсолютно нові люди одне для одного… Навряд чи ви знаєте приклад якогось успішного проєкту чи стартапу, коли 5 друзів його почали, якщо він успішний, і через 5 років залишився той самий склад акціонерів і менеджменту. Це нормальний процес конкуренції, ба більше, оця полярність вона і створює енергію.

Ви бачили, напевно, батарейку не один раз у своєму житті – там "плюс" і "мінус", батарейка з двома "плюсами" не дає енергію, так само як і з двома "мінусами". Тому я якраз бачу користь у цьому процесі – зростання організації у конкуренції. Так, у всіх різний досвід, дехто, напевно, надмірно емоційний, люди, які вийшли з громадського сектору, громадські активісти – вони ж не винні, вони іншого досвіду не мають, вони поводяться, як громадські активісти. Можливо, треба було брати якусь іншу тональність, але це все проблема росту.

І найголовніше, ви згадали про рейтинги, ви знаєте, коли Слава пішов з парламенту, нас вже тоді всі поховали. Насправді частина колег, і у Верховній Раді, казала тоді і в очі, і позаочі – "Голос" все. Але я тоді для себе зрозумів дуже просту річ і обговорював її з декількома колегами, що у нас є 2 сценарії розвитку подій: або ми тотально програємо місцеві вибори 25 жовтня 2020 року, і тоді "Голос" перетвориться у клуб любителів політології у Верховній Раді – там 20 людей буде.

Який за кілька років зникне…

Так, кожен буде займатися своєю кар'єрою. Безумовно, ціннісно ми плюс – мінус були однакові. Ми і зараз однакові. 95% голосувань у нас спільних. Але це був один сценарій, а інший, який я для себе намалював приблизно у серпні 2020 року був такий, що якщо ми переможемо на місцевих виборах, а в моєму розумінні це заведемо фракції "Голос" мінімум у 4 – 5 великих міст України, тоді у нас з'явиться шанс побудувати політичну партію, бо політична партія – це про політичний вплив, про боротьбу за політичну владу. Для цього потрібні інструменти, фракції якраз і є найбільш ефективними інструментами політичної партії.

І так сталося, що ми виграли місцеві вибори, у це було неможливо повірити ні в червні, ні в липні, ні в серпні, навіть у вересні 2020 року. Була проведена титанічна робота, в результаті якої ми маємо фракції у Львові, Черкасах, Києві. Ми зайшли у столичну раду, у нас майже 350 депутатів по всій країні. Тому це і стало каталізатором насправді початку побудови загальноукраїнської ліберальної партії, те, чим ми зараз займаємось. І, звичайно, це побудило певні ревнощі, знову ж таки, конкуренцію. Я вважаю, що це дуже нормально.

Про перемогу на виборах

Ви заявляєте, що партія "Голос" виграла місцеві вибори – це очевидно не так. Ви були на 8 чи навіть 9 місці серед партій, які отримали представництво у місцевих органах влади. Чи є у вас розуміння, що після того, як з партії пішов Сергій Притул – а на місцеві вибори ви йшли з ним – вам нічого не світить ані на місцевих, ані на парламентських виборах?

Я з задоволенням відповім на це питання. Воно гарне. Ви напевно не дуже добрий політик, адже порівнюєте вибори зі спортивними змаганнями. Ще раз кажу – політична партія виграє вибори, коли вона забезпечує свою присутність. Факт того, що "Голос" має фракцію у Київській міській раді говорить про те, що "Голос" має можливість впливати на місцеву політику в Києві.

Я уточню. Вчора Київрада прийняла скандальне рішення про забудову частини мінського масиву в Києві 20 багатоповерхівками. Там буде черговий мурашник і незабаром станеться інфраструктурний колапс. Ваша фракція, яка є у Київраді, впливала на це рішення?

Наша фракція на відміну від "Європейської Солідарності", "Удару", "Єдності", "Батьківщини" – проголосувала проти. Це і є політична позиція, а вплив – це не якесь одне голосування. Це системна робота. Це не футбол, коли забили один гол і аплодують. Політична робота – це щоденна робота.

Я у Верховній Раді подаю сотні правок, сиджу на робочих групах і борюсь за те, де має стояти кома. Це не дуже цікаво глядачам, але практично усі депутати фракції Верховної Ради, незалежно від періодичних суперечок, надзвичайно якісно роблять свою роботу. Це і є політичний вплив. "Голос" з 20 депутатами у Верховній Раді, повірте мені, і запобіг купі жахливих речей, і провів дуже багато важливих речей. Це і є системна робота і вплив.

Дивіться повне інтерв'ю з Андрієм Осадчуком:

Повертаємось до Сергія, я так розумію, що це вас цікавить. Розумієте, не треба переоцінювати медійність тих чи інших персон. У Києві був дуже дивний результат, що ми посіли 3 місце у мерських перегонах і Сергій поступився кандидату від ОПЗЖ – це було дуже дивно, Сергій набрав приблизно 8%, а Попов – більше. Це факт.

Так само було дуже дивно, що ми не пройшли ні в Тернопільську міську раду, ні в обласну. Це було для мене абсолютно дивно. Я досі не можу зрозуміти, як таке може бути.

Якщо ви візьмете соціологічні дослідження, то у нас постійно падав рейтинг з моменту нашого заходу в Верховну Раду. Була риторика "Голос" не чути", потім відхід Слави Вакарчука, потім ми вкладалися у місцеву команду в Києві. Однак, якщо ви візьмете показники рейтингу в Києві в момент найширшого залучення величезних інвестицій – ми там останні гроші вклали в цю кампанію, однак зараз рейтинг більший. Ми почали працювати більш системно, синхронізовано. Ми стали акуратнішими у публічних комунікаціях. Це дає результат.

Треба розуміти ще одну річ щодо рейтингів і наших шансів. Ідея "Голосу" – це ліберальна загальноукраїнська партія. Ми категорично проти будь-якого популізму. Ми не роздаємо обіцянки безплатного морозива, дешевих тарифів, пільг і так далі. На жаль, українська структура електорату така, що ліберального електорату навряд чи є 20% взагалі. Його більше немає.

осадчук
Осадчук: "Голос" – це ліберальна загальноукраїнська партія / Фото 24 каналу

При всіх наших внутрішніх пертурбаціях, у нас рейтинг 3 – 3,5% при тому, що ми геть не вкладаємось у якусь рекламну кампанію. Ми більше зайняті рутинною роботою і в парламенті, і в партії. Ми зайняті розбудовою осередків. Ми туди їздимо, шукаємо людей. Це те, що не продається в ефірах. Я до того, що наша мета – доказати, що ми чогось варті і зайти в наступний парламент за новими виборчими правилами. Для цього треба подолати 5% бар'єр. У тій ситуації, яка в нас є, у нас 3,5 – 3,7% вже є. Консолідуватися, включити максимальну швидкість і добрати 1,5 – 2% ми вважаємо абсолютно можливим. І можливо це насамперед через потужну регіональну структуру.

Ми не віримо, що після історії з Володимиром Зеленським на наступній парламентській кампанії будь-кому будуть допомагати майстри спорту, чемпіони, артисти, фігуристи чи будь-хто.

На ім'я більше не поведуться?

Ви стежите за соціологічними дослідженнями. Ви ж бачите, що одна з основних претензій до влади – непрофесіоналізм. Цього ж не було ще 3 – 5 років тому. Люди говорили про корупцію, несправедливість, що завгодно. Зараз масово говорять про непрофесіоналізм. Ми розуміємо, чий це наслідок. Ми вважаємо, що не варто боротися за голоси за якусь зірку, яка в тебе є. Це не забезпечує стабільності партії.

А Володимир Зеленський як переміг на президентських виборах?

Звичайно, як сelebrity.

Тобто, не робите ставку на зірок, а на регіональні структури, осередки. Правильно?

Так, це моє уявлення майбутнього. Моє уявлення наступних парламентських виборів.

Про розкол через вихід Притули

А як же так сталося, що протягом останніх 2 тижнів ви втратили Білоцерківський осередок, Херсонський та половину Вінницького?

Я вам хочу сказати, що до партії "Голос" входить приблизно тисячу членів. Ми – єдина партія в Україні, яка змогла юридично зареєструвати 25 осередків в Міністерстві юстиції. Такого немає ні в кого. Ми хочемо все робити відкрито і чесно. Те, що у Сергія був певний фан-клуб – це правда, з цим немає жодної проблеми, це природно. Ми це вже проходили зі Святославом Івановичем, де частина людей теж пішла.

Просто фан-клуб Вакарчука умовно відрізняється від Сергієвого. Після того, як Слава склав мандат, якогось супер медіа шуму не було. Однак, повірте, було дуже багато невдоволених людей. Особливо у львівських обласних організаціях. Зараз, звичайно, є люди, яким симпатичний Притула, яким не подобаються певні управлінські рішення в партії і є оголошення про те, що хтось не згоден і буде виходити. У білоцерківському осередку не так багато членів партії взагалі.

Ви сортуєте осередки на великі і маленькі, якими можна пожертвувати?

Ні, я хотів щойно сказати про те, що у всіх дискусіях, які були останні 3 – 4 місяці, велику роль грали не члени партії, які висували публічні вимоги на фейсбуці до партії та партійних процедур. Це дуже некрасива історія, адже це неприйнятно. Якщо ти хочеш впливати на ситуацію в партії, як мінімум, маєш стати її членом. Деякі наші колеги у Верховній Раді не є членами партії "Голос", але вони чомусь вважали, що можуть висувати претензії до статуту чи ще чогось.

Повернемось до осередків. Дніпро, Чернівці й Херсон – здається, вони ж не самі пішли, їх попросили.

Якщо відкинути емоції й повернутися до головного завдання – розбудови регіональної структури – то це рутинна управлінська робота. Керівники осередків і осередки – це не вивіска, це не просто посада.

Це – щоденна робота. Осередки, які ви назвали, абсолютно провалили місцеві вибори. Вони, м'яко кажучи, погано працювали. Їм виставляли додаткові KPI (ключові показники ефективності – 24 канал), з ними вели розмову. По ідеї, їх треба було змінювати ще 3 – 4 місяці тому. Але у зв'язку з цими всіма подіями казали: "Давайте почекаємо". Ми це обговорювали неодноразово на політичній раді. Треба дуже добре розуміти, що партією "Голос" керує політична рада, яка складається з людей. Ось цю маячню придумали про те, що Кіра Рудик узурпувала влада. Вона добровільно віддала владу, запросивши в політичну раду…

Про зміну статуту партії, Кіру Рудик та "слуг народу" читайте в другій частині інтерв'ю з Андрієм Осадчуком вже незабаром на сайті 24 каналу. Не пропустіть!