Ukraine

Побєдобєсію присвячується

Чому Путін напав на Україну після Гітлера, або «Православний» фашизм Путіна як продовження «арійського» нацизму Гітлера

(Павло Турухін: «Православний фашизм – це спасіння для Росії»)

Усім бажаючим бути довкруж престолу сатани на Красній площі у Москві можна було у дусі плюралізму запропонувати ще одну дату, окрім, 9 травня, – а саме 18 червня.

Цей безневинний літній день календаря цілком може конкурувати із тим, справді, погожим для людей весняним днем на початку травня. Щоправда, є істотна різниця, бо у різний спосіб від московського клацання зубами та затворами і європейського примирення та пам’яті, перемогу над нацизмом відзначає все людство, бо саме світова збірнота виграла світову війну. Натомість день літній, червневий, то уже виключно російський «праздник». Виключено свій, московський, рідний, національний.

Місце його проведення – «свята земля» Російської Федерації, а саме сакральний Сергієв Посад. За адміністративно-територіальним поділом – райцентр у Московській області, а в історії Московії Фашизм – то спасіння для Росії. Що таке «русская идея»? Наша національна ідея – православний фашизм політично-релігійний центр із часу створення Троїце-Сергієвої Лаври у XIV столітті.

Можна провести таку аналогію, що для мокселів Троїце-Сергієва лавра, як для нас, українців, Києво-Печерська лавра, тимчасово захоплена Москвою.

Отже, якщо 9 травня у Москві збиралися святкувати антифашисти, то 18 червня неподалік у райцентрі Сергієв Посад традиційно торжествують російські фашисти.

Який це має вигляд? Щороку може побачити кожен, хто навідається у цю лавру-святиню для кожного московита, коли тут із категоричною щорічною регулярністю місцеві фашисти проводяться Хресний хід.

По-перше, на відміну від їхніх однодумців, московські нацисти діють, і то більш ніж активно й агресивно, цілком легально. Якщо побачити, як вони крокують вулицями міста у супроводі посилених загонів поліції, що їх охороняють, то діють вони під ретельним покровительством влади держави РФ і влади РПЦ, тобто Путіна і Гундяєва.

По-друге, на відміну від своїх попередників у Італії і Німеччині, тобто на відміну від штурмовиків Муссоліні й Гітлера, які сповідували та втілювали у життя у концтаборах смерті свою ідеологію в чистому вигляді, сучасний російський нацизм із апокаліптичним бузувірством антихриста поєднує ту саму ідеологію Муссоліні-Гітлера із мокшанським вивертом християнства. Тепер у Росії відродивсь і процвітає через 75 років після підняття на рейхстагом прапора перемоги, не просто фашизм, а фашизм православний.

По-третє, якщо відеокадри факельних походів штурмовиків Гітлера у Мюнхені вражають військовим порядком майбутніх завойовників Європи, то аналогічні походи під Москвою вражають божевільним сказом варварів, які виринули із глибин середньовіччя чи із кам’яного віку.

Що таке православний фашист у чорній есесівській формі, можна побачити у фільмі «Православіє у законі». Навіжені маси несуть штандарти, розмальовані православним хрестом, двоголовим орлом і свастикою. Справді, Троїце-Сергієве військо антихриста.

Разом із поліцією у тісній координації порядок походу забезпечують дебелі бойовики у чорних мундирах та із пов’язкою, на якій на червоному тлі вилискує свастика. Товстий та округлий, як ходяча бочка, схожий на Герінга, штурмбанфюрер волає звірячим риком «Христос воскресе!» – і здіймає вперед руку в гітлерівському привітанні. Вслід за ним здіймають верхні кінцівки, як багнети, тисячі православних фашистів. І знову «Христос воскресе!» – із знову тисячоголосся добірних московитів виригує смертоносну лють.

Якщо ви заведе розмову із цими «есесівцями» в околицях Москви з приводу такого, шокуючого вас словосполучення, як православний фашизм, то можна дістати кулаком в голову, а якщо натрапите на комісара, то вам буде ретельно прочитано вуличну експрес-лекцію на тему, що буває ж таке – красивому і милозвучному слову ну просто не пощастило. На пов’язках цих ідейних московитів можна побачити картинку із зображенням фасцій – пучка прутів із сокирою посередині. Фасці-фашизм – це і є ці прутики. Зібрані в один вінок. Навіть є ідейний перегук із московською народною мудрістю, що можна поламати кожен такий от прут, який стоїть перед тобою, поодинці, а попробуй переламай таку мітлу, як «русский мир».

Більш детальний всеобуч можна отримати зі сторінок чорносотенної газети «Православный набат», від якої здригнувся б сам Айхман. «Вестник воинов Христовых» – то як газета «Правда» для ленінців. Центральний орган.

У гущі ідейних борців можна прислухатись, як вождь Турухін просвічує німецьких туристів, яким повідомляє, що його предки воювали на боці Німеччини проти СРСР, а вони, німці, мають пишатися своїм фюрером. Уже цього православного фюрера оточує зондеркоманда із нашитими на рукавах орлами, як у солдат вермахту, але у гітлерівців у пазурах птаха була свастика, а тут модернізація – зображення стародавнього християнського символу лабаруму. Звучить здравиця – і правиця вперед і вгору! Як у фільмі «Тріумф волі» про з’їзд нацистів у Нюрнберзі 1938-го року. Це популярне у Росії привітання, виявляється, називається зіга.

Треба звикнути, хоч і важко: в ідеологемах орди, що напала на Україну, якщо фашисти, то неодмінно православні, якщо православні, то неодмінно фашисти. Окремо не читається. А ширше можна ознайомитись у книзі Ігоря Храмова-Тесьолкіна «Православ’я: фашисти вже прийшли».

Якщо хтось сумнівається у правомірності назви моєї книги, поїдьте у цей московський «Ватикан». Антихрист у живій своїй плоті. Або хоча б перегляньте фільм із відтворенням «хресного ходу» гундяєвських фашистів.

Вони охоче дають інтерв’ю і войовничо кличуть у свої ряди. Виходить на авансцену перед численними журналістами пастир православних фашистів Іван Отраковський. Він обіцяє всім «вражинам», які проти нас, кулю в голові. Погладжуючи свастику на рукаві, вигукує «Русский порядок на русской земле», «Мы, россеяне, и с нами бог». Отаман Станично-козацького загону Сергієво-Посадського округу Павло Купріянович Турухін демонструє свою виняткову ідеологічну підкованість. Він розтлумачує ідеологію: православний фашизм – це наша ідеологія. Фашизм – то благо для Росії, яке зійшло на неї, бо вона, Росія, – богоносець.

Фашизм – то спасіння для Росії. Що таке «русская идея»? Наша національна ідея – православний фашизм. Я православний фашист для тих, хто проти того, що «Россия для русских».

А от на сцену піднімається, де під свастикою і двоголовим орлом іде велелюдний мітинг, улюбленець народу, фашистський поет. Ну хто так іще може висловити національну ідею, як не велика російська література:

«Когда вокруг облом, Содом, Пурим,

И цадики катаются на гоях,

Быть русским – значит быть святым,

Расистом, экстремистом, жидобоем!»

Ясно, що надихають московських фашистів родоначальники Муссоліні й Гітлер, як їхніх батьків надихали Маркс із Енгельсом. Але учасники імпровізованої ідейної дискусії вважають, що ті нацисти і фашисти у тій Європі були все-таки слабші і не такі ідейно глибинні, як їхні московські послідовники. При всій повазі до Муссоліні й Гітлера вони поклоняються своєму, чисто московському ідолу. Ідеологи питають тих, хто не в курсі, Фашизм – то спасіння для Росії. Що таке «русская идея»? Наша національна ідея – православний фашизм як ви думаєте, чому ми проводимо саме тут свої національні збори? У Сергієвому Посаді? А тому, що у відповідності до теоретичних засад православного фашизму першим фашистом у Московії був і є... Сергій Радонезький.

Як би це точніше сказати: йдеться про людину, що, крім Леніна і Сталіна, є головним духовним авторитетом. Як писав П. Флоренський, «Ангел-хоронитель Росії».

Щоправда, московська псевдо-історіографія спотворила його діяння у відповідності до «сказок Крылова» імені Карамзіна із його вигаданою історією «Государства Российского».

Бо у XV столітті не було ще Московії, як спадкоємниці Орди, а була Орда і в її складі – московський улус, як тепер Сергієво-Посадський район у складі Московської області РФ. Тому не князів благословляв преподобний Сергій у Куликовській битві, якої не було, про що детально сказано у першому томі. І «князя» такого Дмитра Донського не було, а був ординський пахолок-чингіз, якого звали Сарихозя, на посаді секретаря московського райкому. І коли малий хан Мамай виявив непослух до великого хана Тохтамиша, той послав на придушення повстання свої загони, серед яких і був той Сарихозя.

Сарихозя, якого Карамзін назвав Дмитрием Донским, був рідкісний боягуз і втік від Мамая, за що глава держави Орди, великий хан Тохтамиш його стратив. А тепер от фашисти вихваляють свого першого «фашиста» Сергія Радонезького, який наставляв на ратні подвиги неіснуючої тоді Московії того Сарихозю.

Дмитрий цей, до речі, перейшов із православ’я у мусульманство, а потім повернувся знов у православ’я, але київський митрополит Купріян відлучив його від церкви, а політбюро ЦК КПРС руками департаменту КГБ РПЦ у часи «перестройки» оголосило його святим.

З огляду на нікчемність такої потворної істоти, як Сарихозя Донський, краще вже б теперішні нацисти назвали його першим фашистом, а не приплітали до Муссоліні з Гітлером святого чоловіка.

Постать преподобного Сергія, справді, неординарна. Навіть той осоружний для московитів Ватикан рішенням Папи Пія ХІІ визнав його канонізацію.

Вже майже півтисячі літ його мощі спочивають саме тут, у Сергієвому Посаді, у цій сакральній, заснованій ним Лаврі. Півтисячі літ святець чекав, щоб в очах і діях нащадків постати... фашистом.

Він належав до тої меншості московитів, які невтомно протягом тих століть прагнули витворити у Московії істинне християнство. Такі були, є і будуть на цій грішній і багатостраждальній землі, але, на жаль, не вони, послідовники Ісуса, оволоділи сучасною Росією, а ті, для яких святий Сергій Радонезький беатифікований нацистом.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Football news:

Frank de Boer on Ukraine: A difficult opponent, organized. Shows decent football
Wales forward Moore ob 1:1 with Switzerland: It would be cool to win, but a draw is also important
Buffon is close to returning to Parma after 20 years
Southgate on Croatia: A serious test, but we can win
Petkovic on 1:1 with Wales: Switzerland was not persistent enough, in the end they lost the initiative
Lukaku is a fan of Henri-the coach. In general, he ignores the weaknesses and maniacally improves only the main skills
The love story of Eriksen and his wife Sabrina - ❤ ️