Ukraine

Північний потік-2: хтось втрачає, хтось здобуває. Як постараємось, то здобудемо все ж ми.

Угода Байдена і Меркель щодо "Північного потоку-2" має діаметрально протилежні трактування що в США, що в РФ. Та й в нас теж.

Так, Україну, згідно із заявою спікера МЗС України, навіть не повідомили про намір США погодитись на запуск ПП-2. Але. Нагадаю, від початку війни Росія голосно і безкомпромісно заявляла "ні мілілітра газу через Україну після 2019 року". А тут гарантовані ФРН і США обсяги транзиту до 2024-го і зобов'язання Росії подовжити дію угоди ще мінімум до 2031-го (ті самі "10 років" з Вашингтонської декларації).
--
Історична довідка: 2016-го керівник "Газпрому" Міллер заявив, що вже прийнято програму вилучення з експлуатації газотранспортної інфраструктури, яка доставляла газ до українського кордону. До 2020 року в коридорі мали бути ліквідовані 4 300 кілометрів труб і 62 компресорні станції, а до 2030 року — 10 700 кілометрів труб. Тобто, Україну взагалі мали відрізати від можливостей транзиту і постачання газу.
--
Однак зі стратегічної точки зору мінімальні (лише щоб окупити роботу ГТС як таку) обсяги транзиту через Україну ще тільки на 10 років - це ні про що. Проте в угоді США та ФРН є однозначна фіксація: ПП-2 підпадає під Третю енергетичну поправку. Тобто, є чималий шанс, що РФ лишать лише 50% транзиту ПП-2. Отже, все, що не вміститься в 50% обсягів ПП-2, Росія муситиме транзитувати, знов ж таки, через Україну.

А є ж іще момент скорочення Європою енергоспоживання - за винятком зеленої енергії відновних джерел. І Росія про це не забуває. Тому йдеться навіть про те, щоб використовувати потужності ПП-2 під транспортування до ЄС водню... Котрий ще треба виробити. І сформувати стійкий попит. Тобто, це вже ненаукова фантастика.

Але варто тільки уявити, скільки ресурсів РФ вгатила в ПП (тільки морська частина - 7,4 млрд доларів, окупитись мала "за 14-15 років" від 2011-го "за умови повного завантаження" на 55 млрд м3/рік) і ПП-2 (вартість близько 10 млрд доларів, бажане навантаження 55 млрд м3/рік, період окупності непрогнозований). Плюс 8 млрд доларів за скасований проєкт Південного потоку. Плюс втрати від санкцій (на літо 2020-го РФ оцінювала їх в 700 млн євро). Плюс витрати на експлуатацію інфраструктури - замороженої, мінімально використовуваної чи використовуваної не на повну потужність. Плюс витрати на демонтаж щодо Південного потоку. Плюс аварійність російських газогонів (у 8 разів вища за аварійність середнього кілометру української ГТС) - і компенсації європейським покупцям...

Тобто, зі стратегічної точки зору для нас і для США (бо тут наші інтереси повністю збігаються) вигідно, щоб Росія будувала чимбільше якомога вартісніших проєктів різноманітних трубопроводів. Котрі потім нікому не знадобляться - і витрати будуть вже на демонтаж. Чи консервацію і обслуговування. Тобто, "трубопровідна чорна діра" для бюджетних грошей РФ - це те, що нам вигідно. Серед іншого і тому, що витрати на трубопроводи - це гроші, котрі не йдуть на війну з нами, на зброю і техніку, на боєкомплекти і пальне, і на особовий склад. І також на підтримку терористів "ЛДНР".

В Америці Вашингтонську угоду оцінюють також по-різному: від нейтральної констатації "Байден обрав налагодження стосунків з союзником коштом своїх обіцянок виступати проти ПП-2 і коштом інтересів України й Польщі" - і до "зради" "Адміністрація Байдена благословила завершення проєкту, подарувавши Путіну велику стратегічну перемогу на шкоду енергетичній незалежності України і Європи".

Республіканці вже блокують певні кадрові призначення Байдена - з вимогами запровадження максимально жорстких санкцій щодо РФ. Від демократів очікують озвучення обвинувачень на адресу Байдена в лобіюванні інтересів Росії.

Частина німецьких ЗМІ "висловлює щирий подив і розчарування": невже Байден не спромігся просто затягнути питання ПП-2? Лишається ж буквально 2 місяці до виборів Бундестаґу. В уряді так чи інакше мають з'явитись зелені - а вони позиціонують себе як принципові супротивники ПП-2. В підсумку європейськими ЗМІ весь проєкт ПП-2 оцінюється як надто непевний і конфліктний, щоб США чи ЄС могли його визнати надійним у віддаленій перспективі. В перекладі: Кремль

витрачає гроші, Байден псує стосунки з Конгресом, з Україною і Польщею - і все заради проєкту, котрий за нетривалий час буде згорнуто.

Ну і геополітичний аспект Вашингтонської угоди також далеко не однозначний. "Тут і зараз" це ніби посилило позиції Путіна і Росії - але санкції, яких вимагатиме Конгрес, і задіяння вимог Третього енергопакету зведе "ефект перемоги" до нуля. Це ніби покращило стосунки США і ФРН - але оновлення Бундестаґу цілком може нівелювати цей ефект.

Вашингтонська угода погіршила стосунки з Польщею і Україною (і не лише з цими країнами в Європі) - і тут ефект недовіри і образи точно буде тривалим. Однак ця ж Вашингтонська угода спонукала до утворення нових альянсів "постраждалої сторони": зокрема, Україна й Польща вже формують спільний фронт невдоволених схваленням ПП-2 США як союзником. Навряд чи цей альянс лишиться єдиним чи не буде розширений.

Так, це лише гіпотеза, але заохочення Путіна як спільного для значної частини "малої Європи" ворога із ПП-2 цілком може стати серйозним поштовхом для зміни всього геополітичного ландшафту Європи. Йдеться про реалізацію, наприклад, того ж "союзу Тримор'я", про який знов заговорили на офіційному рівні.


==
Висновок, мабуть, банальний: "не все так однозначно". Тобто, не все так погано, як комусь здається і як накидає нам кремлівська пропаганда.

Зокрема, саме укладання Вашингтонської угоди спонукало помітну частину конгресменів вимагати від Байдена перенести візит Зеленського на більш ранній термін: 30 серпня Вашингтон буде порожній, Конгрес у відпустці. Тому Зеленського мали би прийняти до 7 серпня - до початку відпустки Конгресу. Так, часу лишилось мало, "на колінці" візити такого рівня не готуються. Однак зважаючи на період попередньої підготовки швидке перенесення зустрічі є цілком реальним.

Хоча, звісно, це все хіба збільшує відповідальність, що лежить на Зеленському. І збільшує навантаження для нього в плані дуже жорсткої підготовки для відстоювання реальних інтересів України, а не просто для "довірливої особистої розмови" з Байденом.

Football news:

Juventus have missed out in 20 consecutive Serie A rounds. The club's anti-record is 21 matches in 1955
Dybala was injured and left the field in tears. He opened the scoring in the match with Sampdoria
Perin plays in the goal of Juventus for the first time in 2.5 years. The club has conceded in 19 consecutive Serie A matches
Allegri has his 400th match in Serie A as a coach. He has 243 wins and 79 draws
Real Madrid is leading in La Liga, and this is the main thing. Ancelotti on 0:0 with Villarreal
Asensio has made 200 appearances for Real Madrid. He has 127 wins and 40 goals
Tuchel vs Guardiola - a lot of mutual tactical respect, few moments (especially at 0:0). Bernardo is a hidden hero