Однією з журналісток, які брали участь в розслідуванні, була Хайді Блейк. Вона працює на видання BuzzFeed News з Лондона. Вона є автором книги "З Росії з кров'ю: програма безжального вбивства Кремля" та "Таємна війна Володимира Путіна на Заході", а також співавтором "Потворної гри: Катарська змова для купівлі чемпіонату світу з футболу".

– Чому, на вашу думку, "Люди, які продали чемпіонат світу", будуть цікаві глядачам?

– Є одна річ, яка вразила мене, як журналістку, в цій історії найбільше – це те, що діючі особи в цій історії дивовижніші за фантастичних персонажів. Це такий надзвичайний світ химерних і дивовижних лиходіїв. Оскільки культурі корупції у ФІФА дозволяли формуватись стільки десятиліть, абсолютно безконтрольно і без будь-якого реального нагляду або відповідальності, крайнощі корупційної поведінки просто захоплюють дух, часом навіть до комічного. Я думаю, що фільм це добре розкриває. І це свідчить про серйозність корупції, яка тривала довго, але також і про моменти, коли корупція стає настільки нахабною, що це майже смішно. Чудово побачити, що продюсери Ден і Морган зробили з цим. Вони зробили блискучу роботу, переклавши її на екран і дійсно втіливши історію в життя.

– Чому це така важлива історія?

– Я особисто не є футбольною фанаткою, і тому це була дивна історія для мене. Спочатку це не викликало у мене резонанс на особистому рівні. Але я захопилася цією історією з двох причин. По-перше, тому, що масштаби корупції захоплювали дух і виходили за рамки всього, що я бачила раніше як журналістка. У нас була потужна деталізація, що часом були задокументовані деякі конкретні корупційні дії та платежі. Але також і тому, що футбол настільки улюблений багатьма мільярдами людей у ​​всьому світі та надихає так багато молодих людей, особливо в тих частинах світу, де життя важке, а джерел натхнення мало. Тож побачити, як це привласнюють та вичерпують цей сенс люди, які повинні керувати грою, але насправді просто використовують її для власної вигоди, це дійсно шокує.

– Чиновники ФІФА тягнули з цією історією, допоки ФБР не взялося за розслідування, чи не так?

– Так. Я не думаю, що чиновникам ФІФА спадало на думку, що ФБР зможе знайти опору в міжнародному праві, щоб притягнути їх до аудиту. Але втручання ФБР було дуже значним. Ми дійсно дійшли до того, що ми зневірилися у будь-яких реальних діях, спрямованих на притягнення до відповідальності посадових осіб ФІФА. Пам’ятаю, я відчувала справжню зневіру. Я подумала: "Ми роками працювали над цим, ми виклали всі ці докази, але нічого не змінилось. Блаттер все ще на посаді, а чемпіонат світу все ще відбувається в Катарі". А потім прокинувшись, прочитала про рейди ФБР і подумала: "нарешті хтось знайшов спосіб змусити їх відповісти". І це був, безумовно, величезний, величезний момент.

– Як ви вважаєте, чи вдалося вашому розслідуванню щось змінити?

– Я думаю, що усунення Зеппа Блаттера – це величезний, величезний крок вперед. Ми, очевидно, збентежені тим, що чемпіонат світу з футболу все ще відбудеться в Катарі, попри все, що ми викрили, і попри жахи, які виявились згодом, особливо навколо жахливого ставлення до робітників-мігрантів, які будують там інфраструктуру чемпіонату світу. Це справді гнітюче. Але, як кажуть, той факт, що Блаттера немає, той факт, що майбутні процедури проведення конкурсів на чемпіонат світу з футболу відбуваються інакше, що антикорупційні реформи почались – це вже обнадійливі кроки. Як кажуть, Рим не був побудований за один день, тож приємно бачити ці поступові зміни.