Ukraine

Листи Санта Клаусу, або На що схожі відносини між Вашингтоном і Києвом

Як виглядає політика України щодо США? Окупація Криму внесла корективи у звичний порядок денний, і протягом останніх семи років її можна описати приблизно так: створення будь-яких шумових приводів для привернення уваги до України і спроби використання перебільшеного і прикрашеного партнерства зі США для вирішення різноманітних завдань зовнішньої і внутрішньої політики. Тому в Україні так популярні селфі з американськими політиками, а практичними результатами стали скандали, дефіцит довіри і відсутність стратегічного бачення. Схоже, ця політика у виконанні Києва досить стійка.

Але й американська політика щодо України теж стійка. У її основі лежить просте бажання - витягти зі сформованої у 2014–2015 роках ситуації максимум користі і звести до мінімуму пов’язані з нею ризики. Користь полягає в консолідації міжнародного тиску на Росію, зміцнення американського лідерства в благородній справі відновлення міжнародного порядку й посилення регіонального впливу США в Східній Європі. Ризики пов’язані з можливою, але малоймовірною, ескалацією й пошуком балансу між підтримкою України й тим, щоби не вплутуватися в наші проблеми занадто сильно. У цьому сенсі політика адміністрації Байдена щодо України – це злегка адаптована під змінені реалії політика Обами плюс проблема «Північного потоку-2».

Ключова проблема полягає в тому, що в нас практично немає важелів і ресурсів. Нам нема чого запропонувати Вашингтону й нічим йому погрожувати. Це означає, що мотивів для проривних ідей і кардинальних змін сформованого статусу кво в США немає. Немає чого пропонувати Україні гарантії безпеки або істотно розширювати підтримку. Якщо, звичайно, не станеться чогось непередбаченого.

Якщо нам і вдасться змінити американську позицію, то це буде невелика зміна і, швидше за все, як результат щасливого збігу обставин. А це означає, що зусилля потрібно концентрувати, а не розпорошувати. Над переговорними позиціями потрібно думати і спиратися на довготривалу стратегію залучення американського впливу в наших інтересах. Звичний підхід – озвучити всі мислимі й немислимі бажання й чекати їх виконання, посилаючись на російську загрозу – навряд чи буде працювати. По-перше, Росія для США – не тільки загроза, а й можливості; і в будь-якому випадку загроза не того порядку, що і для нас. По-друге, питання не в тому, чого хочемо ми, а в тому, чого хочуть американці. Звичайно, час від часу бажання можуть збігатися – і навіть повинні, відповідно до теорії ймовірності. Наприклад, зупинити «Північний потік-2» хочуть і в Києві, й у Вашингтоні. Але чи означає це координацію зусиль, їх взаємну доповнюваність, загальну стратегію й тактику, і прив’язку до інших питань порядку денного? Навряд чи. Україна просто спостерігає за чужий грою в якості вболівальника.

Оскільки ресурсів для посилення переговорних позицій у нас дуже мало, то краще їх концентрувати. За кілька годин зустрічей у Києві держсекретар Ентоні Блінкен отримав довгий список побажань від українських співрозмовників. Тут і приєднання до Нормандського формату, і підтримка ПДЧ для України, і двосторонній договір про військове співробітництво, і статус основного союзника поза НАТО… А ще Кримська платформа, призначення посла, візит Байдена. Так пишуть листи Санта Клаусу. Або починають торги в надії отримати хоча б щось. Причому з часом список українських побажань має властивість розширюватися – як ніби озвучені бажання самі по собі стають дипломатичними перемогами.

Американський підхід інший, не дивлячись на те, що ресурсів у США більше. Реформи, олігархи й корупція – цю формулу ми чуємо десятиліттями. Дипломатична підтримка – зрозуміло, вона відповідає й інтересам США. Усе передбачувано, зрозуміло і прагматично. При цьому варто відзначити, що ступінь впливу США на українські процеси в нас традиційно перебільшена. Як показує практика, українська політична система досить добре чинить опір зовнішнім спробам сприяти її реформуванню.

Стійка американська стратегія і стійка українська корупція звужують простір для наших дипломатичних маневрів щодо Вашингтона. Менше завищених очікувань, більше прагматики й концентрація нечисленних ресурсів – такий підхід виглядає більш перспективним, ніж колекціонування селфі й заяв.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Football news:

The continuation or postponement of the Denmark - Finland game can be announced around 20:45 Moscow time
Maguire on England: Disappointed to be eliminated in the 2018 World Cup semi-finals so far. We have a great chance of winning the Euro
Eriksen's condition has stabilized. The footballer was taken to the hospital
Eriksen left the field conscious. The football player was taken to the hospital
Denmark - Finland match suspended. Eriksen lost consciousness, he was taken away from the field
Horror at the Euro: Eriksen is unconscious on the pitch, having a heart massage. Online
Eriksen lost consciousness during the game against Finland. Doctors used a defibrillator