Ukraine

Кийками по рожевій куртці: спогади про ніч, коли "Беркут" побив мене на Майдані

Мені – 22, я щойно закінчила університет і пів року як отримала першу омріяну роботу в журналістиці. Листопад 2013 року. Натхненна духом революції та змін поперла на Майдан до Києва. За 7 років змінилося багато – обмороження, травма спини, стрес, зміна кількох робіт, стосунки з людьми, але не змінилася я сама. Я б зробила це знову і нічого б не змінювала.

Як "Беркут" штурмував Євромайдан з 29 на 30 листопада: моя історія для 24 каналу

Хронологія подій

Почну спочатку. Я у свої 22 схожа на старшокласницю, вага – 49 кілограмів, яскрава рожева куртка в стилі "кульок", важка фотокамера на тонкій шиї і затиснуте в руках посвідчення журналіста.

Сідаю в автобус, заповнений одними чоловіками, нікого з них не знаю. Молодіжка однієї з політпартій. Їдуть до Києва на Євромайдан. Ну що ж, дарованому місцю в автобусі в зуби не дивляться, їду з ними. Жартують, годують, дух – натхненний і бойовий.

Сутеніє, починаються перші пости міліції. Автобус зупиняють на кожному з них, очевидно ж, що наш курс – на Майдан. І тут я зрозуміла, чому мене так радо хлопці взяли із собою. Ситуація розгортається так: міліція зупинила, мене розбудили, вийшла з автобуса, тицяю посвідчення журналіста, хлопці щось там ще кажуть міліціонерам, сідаю в автобус і їдемо далі. Не знаю, яким магічним чином на януковицьку міліцію впливали дівчисько в рожевій куртці з посвідченням журналіста, але хлопці з автобуса сказали, що я – їхній талісман.

Дивом наш автобус не розвернули назад і ми дісталися Києва. Що далі? Куди і з ким? З кількома знайомими оселилися у приміщенні штабу Народного Руху України. Якщо можна назвати оселею приміщення без опалення і тонкий каримат на голій підлозі для ночівлі. Але спати ніколи – вирушили в серце революції – на Майдан – не усвідомлюючи ще тоді, що таки творимо революцію.

Революція Гідності Євромайдан учасники ночівля побут фото Київ
Революція Гідності Євромайдан учасники ночівля побут фото Київ
Моє "житло" під час Євромайдану в листопаді 2013 року / Фото Ірини Кошанської, 24 канал

Атмосфера на Майдані

Атмосфера – магічна, люди – неймовірні, здебільшого студенти, молодь. Саморобні плакати з критикою Януковича й команди, які не дають нам йти в Європу. Співи під гітару, обміни думками, ідеями. Щоправда, напружували силовики, які ще звечора оточили територію Майдану Незалежності, які буцімто оберігали встановлення новорічної ялинки.

Ну от, ми вийшли, нас не дуже то й багато. Що ж робити далі? Чи вийде ще хтось? Скільки?

Сонні, замерзлі та голодні ми й не здогадувалися, що відповіді на ці всі запитання через лічені години дасть "Беркут"…

Штурм

Вночі в якийсь момент стало зрозуміло, що мітинг незгідних з "призупиненням кроків держави до євроінтеграції" добігає кінця. На годиннику була 4:00. Потроху люди почали розходитися по домівках. Лишалося кількасот здебільшого студентів і журналісти.

В якийсь момент силовики почали активно наближатися до мітингувальників, збиваючи на шляху паркани, що розділяли одних та інших і мали б загороджувати "йолку".

Саме тоді я зрозуміла, що люди мають на увазі, коли кажуть "а далі – все, як у тумані". Удар у спину, падаю на землю. Ще один удар, і ще, і незліченна кількість! Я не відразу зрозуміла, що це. Думала, що обвалилася Стела Незалежності. Зараз це навіть трохи курйозно звучить…

Дивіться відео штурму Майдану в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року:

Побачила, як падають інші від ударів кийками. Це був "Беркут". Захищав від мітингувальників "йолку". Безмежний страх і паніка, сліз не було. В якийсь момент навіть припинила відчувати біль від ударів. Згрупувала тіло так, як бачила у голлівудських фільмах, скрутившись у позу ембріона, обійнявши голову руками.

Люди, я ж лежу на землі, я ж нічого не роблю, не опираюся! За що?
– хаотично крутилися думки в моїй голові.

Вже згодом у теленовинах почула, що начебто тих, хто тікали, не наздоганяли і не били. Так от, це неправда. Перебуваючи під дією інстинкту виживання, я ще довго лежала на землі у позі ембріона. Сподівалася, що якщо не рухатимусь, мене більше не чіпатимуть. Таки перестали бити, але наздоганяли тих, хто тікав.

Досі перед очима знову ж таки, наче кадр з фільму, як у позі мого зору високому молодому хлопцеві кийками перебивають коліна і він з диким криком падає на землю. Пізніше дізналася, що хлопець – баскетболіст. Був ним, бо через перебиті коліна довелося забути про кар’єру.

Штурм Майдану Беркут 2013 рік 29 30 листопада фото
Штурм Майдану Беркут 2013 рік 29 30 листопада фото
Так "Беркут" зачищав Майдан в ніч на 30 листопада 2013 року / Фото "Рубрика"

Після штурму

Я досі не знаю, чи знепритомніла, чи просто не пам’ятаю всіх подій. Але наступне, що пам’ятаю – лежу на кариматі на голій підлозі в штабі НРУ, холодно і боляче. Хочеться додому і до мами, зізнаюся.

Досі також не знаю, як потрапила у приміщення. Довкола якась метушня, вигуки. Намагаюся знайти мобільний і не відчуваю пальців, і взагалі їх не впізнаю. Вже по поверненню додому лікар сказав, що отримала сильне обмороження і "мені ще пощастило". Поряд лежить моя рожева куртка-"кульок", вся спина її пошматована… Здається, саме в той момент до мене прийшло усвідомлення всього, що трапилося.

А трапилося от що. Мені – 22, я вийшла робити свою роботу журналіста, виконати свій обов’язок як свідомої громадянки, відстояти свою гідність. За це мене побили ті, хто мав би мене захищати. Я отримала обмороження рук, пожиттєву травму спини і прекрасну пам'ять про те, хто я, в якій країні живу, які в ній правила гри без правил і що маю робити далі.

Фото штурм Майдану Київ 2013 рік 30 листопада
Фото штурм Майдану Київ 2013 рік 30 листопада
Штурм "Беркутом" Майдану в Києві / Фото 0629.com.ua

Що далі?

Що ж далі? Не буду описувати лікування всіх своїх травм. Але через 7 років спина час від часу нагадує про себе і про події тієї ночі. Тієї ж доби я повернулася тим же автобусом додому, ввімкнула телефон і була шокована великою кількістю пропущених дзвінків та повідомлень.

До слова, мама досі не знає, що я взагалі була на Майдані. Мамо, сподіваюся, ти не читаєш зараз цих рядків. Якщо все ж читаєш, вибач і зрозумій.

Ким я стала?

Насправді я залишилася тією ж. Якби зі мною не сталося мого Майдану, я б, можливо, змінила професію, країну проживання, принципи та пріоритети в житті. Але мій Майдан залишив мене в професії, наростив мені зуби і досвід, зняв рожеві окуляри і назавжди вклав мені у голову мої громадянську позицію та принципи.

"Терпи, терпи, терпець тебе шліфує…" Відшліфував і зісталив дух. Тепер я шліфую інформаційний простір. Моя зброя – слово і відступати я не збираюся.

Football news:

Ronaldo: Real Madrid made a mistake by letting Hakimi go. Sometimes I say to myself: Imagine yourself and him - we would move at a good speed
Barcelona would not consider Messi's participation in the game with Athletic if it were not for the trophy match
Jurgen Klopp: Manchester United are now flying forward and we have difficulties. But we are not so far from the top of the form
Klopp on hugs: If it was a threat to the players' health, we wouldn't do it. The pitch is a safe place
Mourinho to Bale in training: Do you want to stay here or go back to Real Madrid and not play football?
Paul Pogba: The match against Liverpool will be a battle. Manchester United need to keep calm
Roten on Mbappe: He's getting worse with his teammates. When Kylian is successful, he is like Ronaldo