Ситуація на Донбасі навесні 2014 року

Після перемоги Революції Гідності в Києві та втечі президента Януковича на сході України активізувалися російські диверсійні групи, а також загони чеченських бойовиків та козаків. Їм допомагали місцеві колаборанти, чиї мізки промила російська пропаганда жахами про "правий сектор" та бЕндерівців.

Озброєні представники "руського миру" з'явились в більшості міст Донбасу. Місцева влада активно переходила на їх бік, міліція та СБУ в кращому випадку самоусунулись, армія перебувала у жалюгідному стані й не становила загрози окупантам, гарнізони ЗСУ та Нацгвардії були блоковані та не наважувались на активні військові дії, а деякі частини були роззброєні – військова техніка була захоплена бойовиками.

У квітні 2014 росіяни наважились на масштабну вилазку та відкрито захопили Слов'янськ – велике місто у Донецькій області з понад 100 000 населення. Лише після цього влада у Києві наважилась на рішучі дії. Втім, сил та ресурсів було замало. Основу українського війська становили молоді вояки добробатів, бійці Національної гвардії та солдати ЗСУ.

Битва за Маріуполь:

Вони не мали досвіду, не були забезпечені навіть самим необхідним й перебували у надзвичайно скрутному становищі. Адже українська армія понад 20 років системно знищувалась й була розвалена.

Лише завдяки допомозі волонтерів вдалося організувати логістику для захисників України, озброїти їх та надати все необхідне воякам.

Українським військам на Донбасі навесні 2014 року протидіяли понад 20 000 російських диверсантів та їх проксі. Наприкінці травня Україна отримала стратегічну перевагу. 26 травня бойовиків "ДНР" було вибито з Донецького аеропорту, також під загрозою опинилася "група Гіркіна" у Слов'янську. Також у травні українські добровольці блокували терористів у Маріуполі, які 13 квітня – проголосили його частиною "ДНР" та за місяць встановили повний контроль над містом.

Події в Маріуполі

Портове місто та великий логістичний і промисловий центр одночасно – Маріуполь – мав велике значення для окупантів. Місто лежить фактично на кордоні з Росією, а тому було ласим шматком для "ДНР". Але українські захисники сплутали терористам усі карти. Проте, цього могло не статись.

З квітня 2014 у Маріуполі фактично було двовладдя, коли ані представники України, ані росіяни разом з місцевими сепаратистами не вдавались до масштабних й активних дій. 9 травня протистояння перейшло у гарячу фазу – терористи захопили адмінбудівлі та укріпили барикади, до міста увійшла українська бронетехніка. У ході боїв в центрі міста загинули люди. Терористи також вдалися до гібридних методик – вивели наступного дня на вулиці людей, яких розігріли професійні пропагандисти та "плакальщиці".

Під тиском "цивільних" українські війська залишили Маріуполь й закріпилися в районі аеропорту. Захисники України також контролювали околиці міста, але щільної блокади організувати не мали сил.

Легендарні кадри – 10 травня 2014 року:

За цей час терористи показали місцевим – що таке "ДНР". Грабунки, зґвалтування, викрадення людей та тортури стали звичною практикою у Маріуполі. Місцеві мешканці, колись зачаровані російської пропагандою, побачили, яким є "руський мир" в реальності та отримали щеплення від нього.

Тим часом блоковані у Маріуполі терористи стикнулися зі значними проблемами та почали тікати з міста. У червні з майже тисячі бойовиків у Маріуполі залишилось лише кілька сотень. Місто залишили чеченські найманці та козаки. Вони на відміну від "групи Гіркіна" не організували масштабного відходу, а розбивалися на невеличкі групи й таким чином тікали з Маріуполя.

Бійці "Азову" в Маріуполі / Фото Олени Білозерської

Звільнення міста

У п'ятницю, 13 червня 2014 року, терористів у Маріуполі залишалося не більше сотні. Здебільшого це були місцеві колаборанти, яким не було куди тікати. За день до цього з міста вийшла велика група кадировців на чолі з бойовиком "Бородою".

Український рімейк "Скаженого Макс" допоміг звільнити місто від терористів / Фото Олени Білозерської

У цих умовах українські добровольці з "Азову" здійснили розвідку боєм, яка швидко переросла у повноцінну бойову операцію, що завершилася визволенням міста від окупантів.

У операції зі звільнення Маріуполя брали участь 150 бійців "Азову" (здебільшого – молодих хлопців 18 – 20 років), 2 роти батальйону "Дніпро-1", 2 роти Нацгвардії, бійці 79-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ та спецпідрозділ МВС.

Вранці, ще затемно, бійці "Азову" почали через приватний сектор просуватись до центру міста, де в кількох будинках укріпилися бойовики. Головні вулиці міста перекривали барикади, а весь центр Маріуполя було заміновано.

Визволення маріуполя

План-схема операції з визволення Маріуполя з книги Миколи Кравченка "Визволення Маріуполя", видавництво "Орієнтир", 2018 рік

Близько п’ятої ранку почався штурм. Хлопцям з "Азова" допомагали кілька броньованих КамАЗів та старенька зенітна установка ЗУ-23, яку вони облаштували у кузові вантажівки.

Звільнення Маріуполя відбувалось фактично у форматі онлайн:

За кілька годин спротив терористів було подавлено – снайперські точки та кулеметні гнізда було знищено. Також було проведено розмінування та зачистку. Також були заарештовані ватажки сепаратистів.

Маріуполь. Протистояння – фільм каналу UA: Перший:

У ході звільнення міста отримали поранення 5 українських захисників. Ніхто з цивільних під час проведення операції серйозно не постраждав.

Полонені бойовики, що кілька місяців тероризували Маріуполь / Фото Олени Білозерської

Під час бою було вбито 5 окупантів, близько 20 терористів захоплено в полон, але більшій частині бойовиків вдалося втекти. Також у місті з метою вчинення терактів залишились проросійські диверсанти – так звані "сплячі групи".

Вдень 13 червня над Маріуполем було піднято синьо-жовтий прапор, який майорить над містом і зараз.

Маріуполь зараз

Війна за місто на цьому не завершилась. Вже наступного дня – 14 червня – в районі заводу "Азовсталь" бойовики розстріляли з РПГ автівку прикордонників й вбили 5 людей.

У липні – серпні 2014 року замість російських диверсійних груп на Донбасі почали діяти вже повноцінні кадрові військові частини РФ. Вони завдали кілька болісних поразок українській армії, внаслідок чого Маріуполь опинився у ворожій облозі. 24 січня 2015 року росіяни обстріляли місто з "градів" та вбили 31 цивільну людину.

Тоді ж ватажок бойовиків "ДНР" Захарченко оголосив про наступ терористів на Маріуполь. І лише після початку Павлопільсько-Широкинської наступальної операції 10 лютого 2015 року українським військам вдалося відтіснити ворога від міста. 

Нині Маріуполь живе мирним життям, але його мешканці не забувають, що зовсім поруч тривають воєнні дії та мало не щодня гинуть захисники України. Також вони добре знають, що таке "руський мир" і більше не бажають бути його частиною.